АВАРIЇ НА ХIМIЧНО-НЕБЕЗПЕЧНИХ ОБ’ЄКТАХ.
СИЛЬНОДIЮЧI ОТРУЙНI РЕЧОВИНИ
В останні десятиріччя на території України, як і в багатьох інших регіонах планети, відмічається збільшення кількості технологічних катастроф і стихійними лих, які приводять до значних людських жертв, різкого погіршен-ня навколишнього середовища.
Клімато-географічні особливості території, насиченість її хімічно-небез-печними об’єктами (1572 промислових підприємства, які використовують понад 280 000 тон сильнодіючих отруйних речовин (СДОР)) створюють передумови виникнення на теренах України різноманітних надзвичайних ситуацій. Погіршення екологічної обстановки, збільшення кількості транспортних катастроф, аварій на об’єктах народного господарства, періодично виникаючі стихійні лиха в ряді областей країни негативно впливають на здоров’я та життєдіяльність населення і змушують медичних працівників надавати допомогу потерпілим в надзвичайних умовах.
Проблеми медицини катастроф вимагають поглибленої підготовки всіх ланок військової медичної служби та органів охорони здоров’я до діяльності в екстремальних умовах. Базисом такої підготовки повинно бути вивчення комплексу різноманітних організаційних, лікувально-профілактичних, лікувально-евакуаційних заходів по медичному забезпеченню населення.
Сучаний етап світової економіки характеризується зростанням обсягів хімічного виробництва. В народному господарстві широко застосовуються десятки тисяч хімічних сполук, кількість яких постійно збільшується. За даними ВООЗ на теперішній час число отруйних хімічних речовин перевищило 60 тис. хімічних сполук, та щорічно збільшується на 500 - 700 найменувань.
Вплив СДОР на особовий склад військ і цивільне населення можливий у випадку аварійних ситуацій, які виникають в процесі їх промислового виробництва, зберігання та транспортування, а також при руйнуванні противником під час війни об’єктів хімічної, нафтопереробної, целюлозно-паперової та інших галузей промисловості, складів, газопроводів, потужних холодильних установок та водоочисних споруд, транспортних засобів, які обслуговують ці галузі та об’єкти, а також військових об’єктів, які містять СДОР.
1. Характеристика хімічно-небезпечних об’єктів.
Об’єкти народного господарства, при аваріях або руйнуванні яких можуть бути масові ураження людей тварин і рослин СДОР, називаються хімічно-небезпечними об’єктами (ХНО).
До ХНО відносяться:
1. Підприємства хімічної, нафтопереробної, нафтоперегонної та інших видів видів промисловості;
2. Підприємства, оснащені холодильними установками, водопровідні станції та очисні споруди, які використовують аміак і хлор.
3. Залізничні станції та шляхи, якими перевозяться СДОР.
4. Склади і бази із запасами речовин для дезинфекції, дезинсекції та дератизації.
5. Склади і бази із запасами отрутохімікатів, які використовуються в сільському господарстві.
На деяких хімічних підприємствах іноді зберігається сотні тон цих сполук. На складах і базах СДОР можуть зберігатись:
— в резервуарах під високим тиском (до 100 атм.);
— в ізотермічних сховищах при тиску, близькому до атмосферного;
— в закритих ємкостях при атмосферному тиску і температурі оточуючого середовища.
При всіх способах їх зберігання можливе руйнування ємкостей і вихід СДОР в навколишнє середовище.
ХНО прийнято характеризувати наступними показниками:
1. Ступінь хімічної небезпеки. Виділяють три ступені небезпечності об’єкту, яка залежить від кількості СДОР на ньому і виражається в тонах:
а) за хлором: 1-ступінь — 250 т і більше;
2-ступінь — 250-50 т;
3-ступінь — 50-0,8 т;
б) за аміаком: 1-ступінь — 2500 т і більше;
2-ступінь — 2500-500 т;
3-ступінь — 500-10 т.
2. Коефіцієнт еквівалентності даної токсичної речовини до однієї тони хлору. Наприклад, для аміака і сірководню він складає 10, оксидів азоту — 6, синільної кислоти — 2, фосгену — 0,25.
При прогнозуванні аварії прийнято вважати , що в м...
